Побачив у кількох українських ЗМІ таку огидну новину. Але вона зацікавила мене не своєю огидністю. Річ у тім, що декілька років тому я пару-трійку разів вимушено опинявся в одному місці в Києві поруч з людиною, якого звали Віталій Манасян. І який у колі абсолютно випадкових людей не приховував ані того, що він служить у поліції на якійсь високій посаді, ані того, що щиро зневажає Майдан і чекає на прихід в Україну "російського міра".

Я бачив у житті багато проросійських осіб, але все одно був шокований такою відвертою українофобією з боку співробітника поліції в Україні, в Києві. Власне, тому й запамʼятав, його імʼя-прізвище, хоча зазвичай не тримаю в голові зайвого огидного бруду. І ось – сьогодні читаю, що якийсь Віталій Манасян з поведінкою, підозріло схожою на манери того "Віталія з поліції", виявився аж співробітником Департаменту стратегічних досліджень Національної поліції України. Нічого собі, думаю: а про блатну посаду він, мабуть, не брехав, хоча його ніхто й не питав, повторюю. І ніхто з ним про це спеціально не говорив. Просто таке, я перепрошую, виховання.

Отже. У новинах немає світлини його обличчя. Та я й не певен, що зміг би зараз його впізнати, бо це все було достатньо давно та швидко. Але, якщо це не збіг (як ви думаєте?), то заради безпеки української держави під час війни, мабуть, і самій Національній поліції, і СБУ було б доречно ретельніше перевірити як власне цю особу, так і її службові й особисті контакти в Україні та за кордоном. Бо життєвий досвід підказує, що там може бути дещо цікавіше за просто бидло з погонами в "Гудвайні". Так, може й не бути, але про всяк випадок я б перевірив. Хоча б через повагу до поліцейських, які воюють і захищають, і зневагу до тих, хто бикує в них за спинами. Ще більш-менш добре (ні), якщо лише бикує.